ЛИСТВА́, и́, ж. Збірн. до лист1. Сонце, прокравшись крізь густу листву золотими віхтями, розстелилося на стінах, по долівці (Мирний, III, 1954, 291); І все це мов тільки наснилось, — Тріпоче зелена листва, В садах молодих загубилось Маленьке село Хохітва (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 492.