ЛИСТЯНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до ли́стя. Через велику листяну поверхню огірків випаровується багато вологи (Колг. Укр., 5, 1958, 41); З городу вони поверталися з оберемками листяних спецій (Рудь, Гомін.., 1959, 10).
2. Який має листя, з листям (про дерева); протилежне хвойний. Листяне дерево; // Який складається з таких дерев. Завершував собою краєвид листяний ліс, що покрив горби та схили (Шиян, Баланда, 1957, 193).
3. Який утворюється з листя, має у своєму складі листя. Листяна земля. Виготовляється з листя дерев, що перегнило в буртах або в лісі (Озелен. колг. села, 1955, 200).
Листяні́ овоче́ві культу́ри — овочі, листя яких уживається як їжа (салат, петрушка і т. ін.). До листяних овочевих культур належать салатні, шпинатні і пряні рослини (Колг. енц., II, 1956, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 493.