ЛИ́ХВА́, ли́хви́, ж., заст.
1. Процент. У нього було троха грошей, і він .. позичав хлопам на лихву (Фр., III, 1950, 44); Танасій, щоправда, не менший багатир за Івана, але він на лихву ніколи грошей не позичав (Круш., Буденний хліб.., 1960, 219).
◊ З лихво́ю — з надлишком. Ці витрачені на купання двадцять хвилин з лихвою окупляться вночі, коли доведеться йти одноманітною, вкритою курявою, дорогою (Собко, Кавказ, 1956, 23); Безумовно, зрошення потребує додаткових затрат, але вони з лихвою окупаються врожаями (Хлібороб Укр., 12, 1963, 16).
2. Те саме, що лихва́рство. — Чому ви жодним словом не згадали.. про страшну лихву по селах, про безробіття, голод? (Кол., Терен.., 1959, 167); — Князь дуже дивується, .. що за таку малу частину свого майна править боярин Рогдай у заставу всю волость довжника [боржника]. Це лихва, князь лихварів не любить (Оп., Іду.., 1958, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 495.