Що oзначає слово - "лихий"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЛИХИ́Й1, а́, е́.

1. Який чинить лихо, здатний чинити лихо. — Лихі, мабуть, люди ці Книші? — каже Кармель (Вовчок, І, 1955, 350); Декотрі з жінок завидували Хіврі, що в неї свекруха не лиха (Григ., Вибр., 1959, 110); * Образно. Мовчки ждуть козаки… Від лихої руки Не минути цю ніч їм напасті (Манж., Тв., 1955, 81); // у знач. ім. лихи́й, хо́го, ч. Чорт; нечиста сила. Сивилла грошики в калитку, Піднявши пелену і свитку, — Ізслизла, мов лихий злигав (Котл., І, 1952, 158).

◊ Лихи́й несе́ (прині́с) кого — те саме, що Лиха́ годи́на несе́ (принесла́). Аж ось лихий царя несе З законами (Шевч., II, 1953, 351); [Марися:] Хотіла вчора увечері вийти до Миколи, лихий приніс письмоводителя, з ним порались до півночі… (К.-Карий, І, 1960, 343).

2. Який сердиться, лютує; сердитий, лютий (див. лютий1 1). — Облиймо бісову бабу холодною водою, ..може, не буде така палка та лиха (Н.-Лев., II, 1956, 13); — Кажуть, мулла Смаїл лихий на сина, що не хоче сватати Шерфе (Коцюб., II, 1955, 126); І мати вже не пізнавала свого Дмитра — таким він став лихим і впертим (Стельмах, II, 1962, 377); Вона не пішла на квартиру до племінника, бо була лиха на Софію (Дім., Ідол, 1961, 207); // Дуже злий, лютий (про тварин). Згадав він про лихих собак, що проводили його нині вулицею, і зупинився, вагаючись (Коцюб., І,1955, 240); // Який виражає недобрі наміри. Хуса — чоловік середнього віку, дуже чорнявий, кучерявий, кремезний, вираз обличчя у нього не лихий, але владний (Л. Укр., III, 1952, 145); Лихі усмішки ледь-ледь пробились на хліборобських обличчях (Стельмах, Хліб.., 1959, 26).

3. Сповнений лиха, страждання. Ти покинув на родині Мене сиротою; Я.. зріднилась З долею лихою! (Бор., Тв., 1957, 56); Зашуміли гори, забриніли води, Зазнала Лисичка лихої пригоди (Фр., XIII, 1954, 259); // Який несе з собою лихо, страждання. [Марина:] Я певна, що Герцик прибув до нас з лихим заміром… (Кроп., V, 1959, 552); // Недобрий у певному відношенні; поганий. Вона перелякалася так сильно його слів, неначе схоплена на лихім учинку (Коб., III, 1956, 240); Початкуючі диригенти справляються в тактуванні перед дзеркалом, щоб вчасно позбутися лихих навичок (Осн.. диригув., 1960, 191); Іван нагадує собі ту хвилю, коли він привіз раз додому лихі оцінки (Круш., Буденний хліб.., 1960, 106); // Недоброякісний, недостатній і т. ін. Не до стида, як сорочка лиха (Номис, 1864, № 13588); — От умре [Іван]… бідний мій світку!.. Недоїдає… це від лихого харчу… (Март., Тв., 1954, 39); // Пройнятий чимось недобрим (про слово, вислів і т. ін.). — Так, що ж ти проти лихого слова зробиш? (Кв.-Осн., II, 1956, 397); // Дуже тяжкий. Є такі люди, що невиносливі їм лихії муки, справжнє горе (Вовчок, І, 1955, 163); Якось (в бою не без напасті) мені в атаці довелось в лиху біду попасти (Гонч., Вибр., 1959, 147); // у знач. ім. лихе́, хо́го, с. Що-небудь погане, недобре. Не зробив я, і не думав я, отамане, батьку мій, кому-небудь лихого, а терплю горе і бог знав за що (Шевч., VI, 1957, 83); Гості, ніби спіймані на лихому, замовкли і ніяково відвели очі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 45).

◊ Лиха́ (важка́, тяжка́) годи́на: а) тяжкий час; горе, нещастя. В грудях билось єдине жадання: Щоб тебе не спіткало страждання, Щоб минула година лиха (Граб., І, 1959, 264); Оце було коли не з добра, а з лихої години заведеш пісню, то зараз і репетує: — Не квили! (Барв., Опов.., 1902, 4); б) Уживається як лайливий вислів. — А бери її лиха година! Сидить, як ідол, ..у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 51); 91/2 год. ранку. — І яка лиха година там стукає? (Вишня, І, 1956, 224); Лиха́ годи́на несе́ (принесла́) кого — про прихід кого-небудь небажаного. Думки мої вриваються, я весь насторожуюсь.. Не інакше, як офіцера несе сюди лиха година (Кол., На фронті.., 1959, 126); Лиха́ личи́на — уживається як лайливий вислів. Наче на лиху личину принесло (Номис, 1864, № 5109); [Личак:] А я, розумієш, так думаю: Загуба чи не Загуба, а якась лиха личина в нашій окрузі завелася.., хтось комору запалив (Мам., Тв., 1962, 482); Лихе́ о́ко див. о́ко1

ЛИХИЙ, а, е. Нестримно, нерозсудливо сміливий. Я буду співать про козаків лихих, Що тільки у січах зазнали утіх (Чумак, Черв. заспів, , ); // Баский (про коней). Він [вітер] мчить на лихих сивогривих конях, виє і стогне (Донч., VI, , ); // у знач. ім. лихий, хого, ч. Баский кінь. — То це до тебе коляса! — каже один Антосьові. — Може, до тебе, то так; а до мене приїде четверня лихих (Свидн., Люборацькі, , ).

◊ Лихий на їжу — дуже охочий до їжі. — Лихий на їжу [Антон]. Коли б до роботи такий прудкий (Коп., Навколо полум’я, , ).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 496.