ЛОВКЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до ло́вкий. — А вона, справді, ловкенька: говорить, як у дзвоник кує! (Вас., І, 1959, 153); — Там у крамниці є такі ловкенькі цукерки.. Такі смачні, неначе солодкий, солодкий лід (Коп., Подарунок, 1956, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 538.