ЛОЙОВИ́Й, а́, е́. Зробл. із лою; у якому згорає лій. І остання догоряє його свічка лойова (Рудан., Тв., 1956, 48); В наметі при лойових каганцях з чотирьох кутків розливалося нерівне світло (Ле, Хмельницький, І, 1957, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 542.