ЛОМИ́КАМІНЬ, меню, ч. (Saxifraga L.). Багаторічна трав’яниста рослина з прикореневою розеткою листків та білими, жовтими або червоними квітками. Квітку ту вченії люди звуть Saxitraga. Нам, поетам, годиться назвати її — ломикамінь (Л. Укр., І, 1951, 151); Квітки ломикаменю витикали маленькі голівки з щілин між каменями (Загреб., Європа 45, 1959, 240); * У порівн. Борця й співця в собі ти [Л. Українка] поєднала, Досвітні зустрічаючи вогні. Не мріючи про камінь п’єдестала. Сама ти ломикаменем стояла Напроти бурі в найхмарніші дні (Рильський, Зимові записи, 1964, 55); * Образно. Прометей і ломикамінь — це поняття одної категорії, це символи боротьби проти одвічного зла, соціальної й національної кривди, насильства й тупої гнітючої стихії (Рад. літ-во, 1, 1964, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 543.