ЛОМО́ТА, и, ж. Тупий, ниючий біль у кістках, суглобах, м’язах. Хворий скаржиться на загальне нездужання, занепад сил, ломоту в попереку, м’язові болі (Наука.., 1, 1958, 21); Зараз мені — за сімдесят, мене термосить іноді ломота, руки дрижать (Ю. Янов., II, 1958, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 544.