ЛОПОТЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Який лопотить. Дощ набирав сили. Заграв лопотливими струмками у рівчаках (Рибак, Помилка.., 1956, 56).
ЛОПОТНЯ́, і, ж. Те саме, що лопота́ння.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 547.