ЛОПУШО́К, шка́, ч. Зменш.-пестл. до лопу́х 1. Злякалась Миша та притьмом Поміж травою, лопушком З переполоху почухрала (Гл., Вибр., 1951, 26); Молодий лопушок з трудом розправляв своє зелене вушко (Донч., VI, 1957, 497).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 548.