ЛОСКОТА́ТИСЯ, очу́ся, о́чешся, недок., розм. Лоскотати один одного. Ось і хлопці.. Підбігають, здоровкаються, щипаються, лоскочуться… (Мирний, І, 1954, 217); // безос. Про відчуття лоскотного подразнення де-небудь. Очі в неї, голосок — аж в душі лоскочеться… (Тич., Комунізму далі.., 1961, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 549.