ЛУШПИ́НА, и, ж. Те саме, що лушпа́йка. Ковтав [Сеспель] ту картоплю, ледь зідравши сяк-так лушпину (Збан., Сеспель, 1961, 310); Знають той колос, стебло і лушпина, Що, як доспіє зерно золоте, Серп їх нещадний зітне і змете (Фр., X, 1954, 59); * У порівн. — Звик я, — каже, — в цьому лісі, Як лушпина при горісі (Перв., Казка.., 1958, 25); // Шматок лушпайки. Незабаром летіла до мене в двері надкушена кислиця, шматок соняшника або з кавуна лушпина (Вас., Вибр., 1954, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 560.