ЛУ́ЩЕННЯ, я, с. Дія за знач. лу́щити. Дарка застала Зою на порозі хати за лущенням квасолі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 389); Якщо картоплю садять після зернових культур, то зяблевий обробіток починають з лущення стерні (Картопля, 1957, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 561.