ЛУЩИ́ЛЬНИК, а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для лущення стерні та обробітку пару. Лущильники бувають двох типів: лемішні і дискові (Механ. і електриф.., 1953, 26); Немов корабель, пливе по пшеничному морю комбайн з лущильником, який ніби фарбує жовте поле в чорний колір… (Минко, Повна чаша, 1950, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 561.