ЛЬО́ТЧИК, а, ч. Водій літака; пілот. Невимовної краси картини розкриваються перед льотчиками (Довж., І, 1958, 99); — Коли льотчик уже влітався та добре відчуває літак, нічого йому не страшно (Гончар, Тронка, 1963, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 586.