ЛЮБЕ́СЕНЬКО.
1. Присл. до любе́сенький. Зима була, і хуга вила, Як звір скажений за вікном, А ми любесенько сиділи У теплій хатоньці рядком (Дн. Чайка, Тв., 1960, 340).
2. Те саме, що гарне́сенько. Ходить по хаті пан конотопський сотник, ..виголившись чистенько і чуб підстригши любесенько (Кв.-Осн., II, 1956, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 561.