ЛЮДИНОЛЮ́БНИЙ, а, е, книжн. Сповнений любові до людини. Шевченко сіяв правду. Сіяв щедро все, що було в його великому людинолюбному серці (Рад. Укр., 9.ІІІ 1964, 2); // Стос. до людинолюбства. Людинолюбна мета нашого мистецтва сприяє вічній молодості її митців, в тому числі й Андрія Малишка (Рад. літ-во, 6, 1963, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 568.