Що oзначає слово - "людяний"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЛЮ́ДЯНИЙ, а, е.

1. Який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших; уважний до чужих потреб; гуманний. Купер’ян.. натура товариська, веселий, людяний. Укр., III, 1952, 722); Мушу признатись, що ті люди такі цікаві, такі добрі й людяні, що душа з ними одпочиває (Коцюб., III, 1956, 358); Він дуже людяний, оцей Стьопа Матюшенко. Завжди комусь допомагає, за когось клопочеться (Собко, Матв. затока, 1962, 232); // Сповнений щирістю, гуманністю. Вона усміхалась людяною усмішкою, простягнувши до мене обидві руки (Досв., Вибр., 1959, 404); Велике й людяне серце було в Миколи Щорса, сповнене ненавистю до ворогів і палкою любов’ю до трудящого народу (Скл., Легенд. начдив, 1957, 60); // Оснований на гуманному ставленні до людини. Не залишим, не покинем (То закон людяний, чесний) Друга вірного в біді (Шер., Дорога.., 1957, 21); Девіз Другого Московського Міжнародного кінофестивалю надзвичайно людяний: "За гуманізм кіномистецтва, за мир і дружбу між народами!" (Мист., 5, 1961, 30); // У якому є щирість, уважність, доброзичливість (про художні твори тощо). Деякі [оповідання] визначаються живим малюнком дійсного життя і глибшою, людяною думкою (Фр., IV, 1950, 156).

2. рідко. Те саме, що лю́дний. — А станьте ви [Вітри] на рівні ноги: На гори, доли на людяні, шляхи, на перелоги (Тич., І, 1957, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 571.