ЛЮ́КОВИЙ, а, е. Прикм. до люк. Башти [силосні] слід розміщувати поблизу тваринницьких ферм люковими прорізами в бік будівлі (Колг. енц., II, 1956, 480).
ЛЮКОВИ́Й, во́го, ч. Робітник, що працює біля люка певного агрегату. Як солдат на чатах стоїть біля вогнедишних коксових батарей один з кращих люкових.. коксохімічного заводу (Рад. Укр., 30. IV 1964, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 571.