ЛЮ́ТОЩІ, ів, мн. Те саме, що лють 2. Василь стрепенувся, повернувсь і, аж посинівши од лютощів, промовив: — Не попадайся ж і ти мені (Мирний, IV, 1965, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 575.