ЛЮТУВА́ТИСЯ1, у́юся, у́єшся, недок. Те саме, що лютува́ти1. Негода зруйнувала усі мої плани. Я лютувавсь не менш за негоду, і хоч сьогодні втихомирилось.., навіть одлига, а в серці мому [моєму] таки лишився жаль за втраченим часом (Коцюб., III, 1956, 127).
ЛЮТУВА́ТИСЯ2, у́ється, недок., заст. Пас. до лютува́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 575.