ЛЮТІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати лютим (див. лю́тий1 1 — 3). Остап лютів: "Еге ж, хоч молода, та розсудлива: чим за старця іти, краще ж за прасола" (Головко, II, 1957, 399); Смеркло; блиски зорі ночі; Надворі мороз лютів (Граб., І, 1959, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 574.