ЛЯПОТІ́ТИ, ти́ть, недок. Підсил. до ля́пати 1, 2. Темна ніч, з дерев досі ще ляпотіли, краплі, стікаючи по гілках (Ле, Клен. лист, 1960, 107); Карасики шкварчать, Справляють бідненькі, таночок, Аж хвостиками ляпотять (Гл., Вибр., 1951, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 581.