ЛІВИ́ЦЯ, і, ж. Ліва рука; протилежне правиця, права рука. Коли це вмить як шерепне ядро в найближчу мажу, так відбитою скибою й відшматувало у запорожця аж за пальці лівицю (Стар., Облога.., 1961, 50); Він, шаблюку вхопивши по-татарському, лівицею, хоч і не був шульгою, рубався люто (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 88); * Образно. Злетілися [до Одеси] й лідери контрреволюційних партій — і центру, і правиці, і лівиці: октябристи, трудовики, кадети, есери і меншовики (Смолич, Світанок.., 1953, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 507.