ЛІДІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. ліді́єць, і́йця, ч.; ліді́йка, и, ж). Населення стародавньої держави Лідії. [Андромаха:] Хвала богам! Пішли таки лідійці! Пішли на бій (Л. Укр., II, 1951, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 509.