ЛІЙКУВА́ТИЙ, а, е. Схожий на лійку (див. лі́йка1 1). В тих проблисках лійковатий [лійкуватий] грубий комин машини і її кремезний круглий хребет зарисовувалися серед темряви (Фр., III, 1950, 326); Нічний бінокль показував на висоті глибокі ..лійкуваті ями — це робота наших батарей (Кач., Вибр., 1953, 386).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 512.