ЛІ́КАРІВ, рева, реве. Прикм. до лі́кар. Зім’явши в долоні лікарів рецепт, кинув [ключник] його до рова (Фр., II, 1950, 283); Лікареве обличчя прибрало поважного вигляду (Коцюба, Нові береги, 1959, 398); // Пов’язаний з діяльністю лікаря. — Ні, не пособить лікареве гоїння! — думала Гаїнка (Гр., II, 1963, 489).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 512.