ЛІКВІДА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Припинення діяльності (закладу, підприємства, установи тощо). [Вересай:] Постанову про ліквідацію планувальної комісії передайте мені в партійний комітет (Мик., І, 1957, 380); // Доведення чого-небудь до кінця з метою позбутися чогось, розрахуватися з ким-, чим-небудь і т. ін. Не мучить мене [хвороба] уже тижнів зо два. Користуюсь сим і займаюсь ліквідацією літературних справ (Л. Укр., V, 1956, 250); Ліквідація боргів.
2. Припинення існування, знищення чого-небудь. Ліквідація куркульства як класу і колективізація — події надзвичайної політичної ваги (Довж., І, 1958, 23); Стирання відмінностей між людьми розумової і фізичної діяльності не означає, звичайно, ліквідації фізичної праці (Ком. Укр., 11, 1962, 17); // Фізичне знищення кого-небудь. Свій табір військовополонених вони мали здати для ліквідації спеціальній команді СС (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 513.