ЛІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. перех. Застосовувати ліки та інші засоби для припинення чийогось захворювання. Коли Пушкін хворів на малярію, його лікував Рудиківський (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 23); — Оце ти так трудящих лікуєш? (Тют., Вир, 1964, 67); * Образно. Час все лікує (Укр.. присл.., 1955, 274); // Застосовувати ліки та інші засоби для припинення захворювання якого-небудь органа. Мусив Корній лікувати свій зуб одинцем (Гончар, Тронка, 1963, 67); * Образно. Зникають чорні попелища в краю, обпаленім вогнем, — то воля партії найвища лікує рани день за днем (Уп., Вітчизна миру, 1951, 57).
2. перех. і без додатка. Вживати заходів для припинення якого-небудь захворювання. Всі в місті поважали лікарів, які лікували скарлатини, дифтерити, апендицити (Ів., Вел. очі, 1956, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 514.