ЛІНЬКУВА́ТО, розм. Присл. до лінькува́тий. Довговусі степовики.. лінькувато торгувалися з перекупками за дині (Панч, І, 1956, 63); * Образно. Сонце повагом, лінькувато підводилося з-за лісів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 520.