ЛІНЮ́Х, а́, ч., розм. Те саме, що ліни́вець 1. Тут [на Мазурах] пани величають мужика лінюхом, як у нас, хоть пани за нього не орють землі та не платять податків (Стеф., II, 1953, 57); * Образно. Ніяк не хоче лінюх [лин] зеленавий Виходити на поверхню зо дна (Рильський, II, 1960, 118); — Треба виганяти з себе лінюха замолоду (Кол., Терен.., 1959, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 519.