ЛІ́ПКА, и, ж. Те саме, що лі́плення. Офіційна сановитість, мундир.. затіняють головне в портреті — обличчя, яке, незважаючи на грамотну ліпку, — психологічно невиразне (Мист., 3, 1953, 7); Для портретів його [Т. Шевченка] роботи характерна старанна ліпка форми, світлотіньове моделювання, вміле використання тонових градацій і контрастних сполучень білого та чорного (Нар. тв. та етн., 2, 1964, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 520.