ЛІТА́НІЯ, ї, рідко ЛІТА́НЯ, і, ж. Урочиста церковна служба, а також довга благальна молитва у католиків. — Ха, ха, ха, ха!.. Чорт, панове, Літаню співає (Шевч., І, 1951, 89); // перен. Нескінченні скарги, нарікання тощо. Візьмусь до писання, бо нема часу хорувати, хоч знаю, що за се буде мені від сестри літанія щодня зрана до вечора (Л. Укр., V, 1956, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 527.