М’ЯКОТІ́ЛИЙ, а, е.
1. З м’яким, повним тілом.
2. перен., рідко. Безвільний, піддатливий. М’якотілий, схожий характером на покійну сестру свою Настю, він ні в чому не перечив сварливій і діяльній жінці (Дмит., Розлука, 1957, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 838.