М’ЯСИ́СТИЙ, а, е.
1. Який має багато м’яса. Ловець залюбки перебирав м’ясисту рибу, що пружно звивалася в руці (Горд., Дівчина.., 1954, 190); М’ясиста корова.
2. розм. Гладкий, товстий (про людину або частини її тіла). Обличчя жінки стало багровим. Шкіра під бровами ще дужче почервоніла, над м’ясистою верхньою губою виступив піт (Ткач, Плем’я.., 1961, 73); Короткими пальцями Вакуленко лаштував пенсне на своєму м’ясистому носі (Жур., Звич. турботи, 1960, 12).
3. Який має грубий, соковитий м’якуш (у 2 знач.). По їх [каміння] голих випнутих боках.. слався м’ясистим листом отруйний молочай (Коцюб., І, 1955, 399); Помідори "Жовтень". Плоди цього сорту м’ясисті, малонасінні, дуже смачні (Минко, Повна чаша, 1950, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 838.