МАВПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., зневажл. Беззастережно, сліпо наслідувати чужі звички, вчинки тощо. Жалюгідними видаються різноманітні формалістичні вибрики доморощених модерністів, які мавпують гірші зразки буржуазного мистецтва (Літ. Укр., 19.IV 1963, 1); // Передражнювати. Коли чує [Буба]: хтось мавпує його: "Бу-бу-бу!" (Донч., VI, 1957, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 588.