МАГНЕТИ́Т, у, ч. Мінерал чорного кольору з металічним блиском, що містить залізо й має магнітні властивості; магнітний залізняк. Магнетит, або магнітний залізняк.. Назву дістав від того, що деякі його кристали магнітні (Курс заг. геол., 1947, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 591.