МАЗУ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до ма́зу́ри. Одного ясного погожого дня я пішов оглядати мазурське село (Н.-Лев., II, 1956, 391); // Власт. мазурам. Виступив наперед один робітник і, кланяючись низенько, випалив, як з фузії, своїм мазурським діалектом (Фр., III, 1950, 193); Прибувши в наш повіт З Добжинської землі тому багато літ, Вони всі звичаї мазурські зберігали (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 596.