МА́ЙВО, рідко МА́ЄВО, а, с., поет.
1. Повільне, плавне коливання тонких, легких предметів під дією вітру. З дерев летить червоне листя, Все місто в майві прапорів (Вирган, В розп. літа, 1959, 36); Не спалили чужинці весну, вона струмилася в розбиті вікна тугими пасмами сонця та зеленим майвом каштанів (Гончар, Південь, 1951, 73).
2. Те саме, що мерехті́ння. Там міста в рожевім майві, що були у млі, і у сонячному сяйві грають їх шпилі (Сос., Поезії, 1950, 49); А при багатті хлопці косарі І комбайнери у спецівках синіх Вплітають сміх до цих лугів осінніх, Ведуть пісні під маєвом зорі (Мал., Звенигора, 1959, 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 597.