МАКСИМАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Крайність у поглядах, вимогах і т. ін., не виправдана реальною дійсністю; // Доведення яких-небудь вимог до максимуму. Як у ствердженні хорошого, передового, так і в критиці негативного радянська література відрізняється максимальними вимогами до життя, до людей, так би мовити, художнім максималізмом (Талант.., 1958, 37).
2. іст. Крайня ліва напіванархічна терористична течія серед есерів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 604.