МА́КСИМУМ, у, ч.
1. Найбільша кількість, величина, найбільше виявлення чогось; протилежне мінімум. Капітал не питає про тривалість життя робочої сили. Цікавить його тільки той максимум робочої сили, який можна привести в рух на протязі робочого дня (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 265); У період Міжнародного геофізичного року [1957-1959 рр.] був максимум сонячної активності (Наука.., 12, 1964, 23); // Найвища точка на шкалі вимірювального приладу. Стрілка манометра йде до максимуму… (Еллан, II, 1958, 10).
2. у знач. присл. Найбільше, щонайбільше, максимально. Видача перепусток була дуже добре впорядкована і забирала максимум дві-три хвилини (Трубл., III, 1956, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 604.