МА́КІВ, кова, кове. Прикм. до мак. — Сей світ, як маків цвіт; як-то на тім буде! — каже було стара, похитуючи головою (Вовчок, І, 1955, 11): В пітьмі ночі ходить сон Поміж хат, коло вікон. Розсипає маків цвіт Од порога до воріт (Черн., Поезії, 1959, 273); Макове зерно; Макова олія.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 602.