МАКІНТО́Ш, а, ч. Плащ із непромокальної прогумованої тканини. Лотоцька — в блискучому макінтоші — підходить до групи (Мик., І, 1957, 230); // Легке демісезонне пальто. Молодий мужчина в куцім макінтоші і сірому капелюсі чекає трамвая (Ю. Янов., І, 1958, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 602.