МАЛИ́НО́ВИЙ, а, е.
1. тільки мали́новий. Прикм. до мали́на. Знов стало тихо. Тільки гнулося малинове стебло та дощем падали ягоди в кошик (Коцюб., II, 1955, 117); Ведмідь визирав з малинового куща, голова його була в зеленій рамці листя (Донч., II, 1956, 41); // Вигот. з ягід малини. Чи багато малинового варення мені наварила? (Л. Укр., V, 1956, 53); Інвалід-казах мовчки наточив у склянку малинового вина (Смолич, Ми разом.., 1950, 171).
2. Який має колір ягоди малини; темно-червоний. Стіл посередині круглий, застелений малиновою скатеркою (Вовчок, І, 1955, 374); Сукенки були з дешевої шерсті малинового кольору (Вільде, Сестри.., 1958, 459); [Кость:] Серце моє полонила одна дівчина. Очі в неї голубі-голубі, як небо весняне, коси немов шовкові, губи малинові (Зар., Антеї, 1962, 54).
$ Мали́но́вий дзвін (передзві́н) — дзвін дуже приємного, м’якого тембру. Знизу виразно долітав малиновий дзвін чарок (Панч, В дорозі, 1959, 330); Легка колісниця, срібна збруя, дуга в інкрустаціях, що грає ніби сама райдуга над головою корінного, малиновий передзвін дзвіночків (Цюпа, Три явори, 1958, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 607.