МАЛОМІ́ЦНИ́Й, мі́цна́, мі́цне́.
1. Недостатньо міцний (про матеріали та вироби). Мідь у чистому вигляді — маломіцний матеріал (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 43).
2. Який не має достатніх коштів для ведення власного господарства; бідний (у 1 знач.). Основне завдання партії і Радянської влади, повинно бути зосереджене на сприянні маломіцному і середняцькому селянству в їх господарському відродженні шляхом кооперування і колективізації (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 235); Маломіцне господарство.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 610.