МАЛЬОВНИ́ЧЕ. Присл. до мальовни́чий. Червоними, білими й жовтими плямами з тієї зелені мальовниче зринали дахи будинків (Баш, Надія, 1960, 163); Іноді забивало дух у грудях — він мальовниче розповідав цей випадок (Вас., Незібр. тв., 1941, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 614.