МАЛІ́ТИ, і́є, недок. Те саме, що ме́ншати. Гурт же тих левів щохвилі малів… (Стар., Поет. тв., 1958, 228); Він не спускав очей з постаті Семена Лехкана, що даленіла і маліла на його очах (Турч., Зорі.., 1950, 48); * Образно. Параскіца терпла вся, холола і в живім почутті власної вини маліла до розмірів сірої пилинки (Коцюб., І, 1955, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 608.