МА́МИН, а, е. Прикм. до ма́ма; належний мамі. Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (Вас., II, 1959, 475); Пам’ятайте, діти, всюди Вірну мамину науку. У ясне життя і в люди Мама вас веде за руку! (С. Ол., Вибр., 1959, 165).
◊ Ма́мин сино́к, ірон. — те саме, що мамі́й. — Прості хлопці всі залишаться [на цілині], — гомонів він, складаючи у стовпець простирала. — А кручені паничі, мамині синки.., що цвітасто повдягалися на дорогу, швидко полиняють. Повтікають через місяць (Хор., Ковила, 1960, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 615.