МАНДАРИ́Н1, а, ч.
1. Південне вічнозелене плодове цитрусове дерево родини рутових. Українські перші мандарини — З яблунями поруч у саду… (Мур., Ідуть.., 1951, 120); До цитрусових належать вічнозелені дерева та кущі тропічного й субтропічного клімату — лимони, апельсини, мандарини (Колг. енц., II, 1956, 691).
2. Невеликий оранжевого кольору кисло-солодкий плід цього дерева. Я.. послав Вам різдвяний подарунок, дві поштові посилки з капрійськими мандаринами (Коцюб., III, 1956, 415); Плоди мандаринів менші від апельсинів, сплюснуті, запашні, з солодким м’якушем (Укр. страви, 1957, 311).
МАНДАРИ́Н2, а, ч. Європейська назва державного урядовця у феодальному Китаї. Сидить під балдахіном Китаєць Дцу Кин-дзин І каже мандаринам: "Я всім вам мандарин!" (Граб., І, 1959, 554); Проти мандаринів.. повстав китайський народ. Мандаринів нещадно знищували, багатства їх конфіскували, а землю розподіляли між бідняками-селянами (Вісник АН, 3, 1957, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 617.