МАНІ́РНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. мані́рний. І от довгоочікуваний бал у повному розпалі. Господи, скільки манірності і пустопорожньої пишноти…! (Кол., Терен.., 1959, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 622.